Хмарно-рідна розробка
Що таке хмарно-рідна архітектура? Пояснення основних концепцій
Що таке хмарно-рідна архітектура? Пояснення основних концепцій
Хмарна архітектура (cloud-native) — це спеціалізована стратегія проектування для створення та запуску додатків у середовищах хмарних обчислень. Цей підхід використовує такі характеристики хмари, як масштабованість, еластичність та стійкість. Відповідно до офіційного визначення CNCF 2024 року, cloud-native — це побудова гнучких, пов'язаних систем. Вони створюються з нуля, щоб бути безпечними, надійними, керованими, стійкими та високоінформативними.
Хмарні додатки створюються з функціями, які полегшують їхню роботу в непередбачуваних хмарних середовищах, включаючи механізми швидкого реагування та здатність до змін.
Адаптувати монолітні додатки непросто або не завжди можливо, оскільки це може вимагати переписування всієї структури через специфіку концепції хмарних середовищ. Навпаки, хмарна архітектура та мікросервіси, що входять до її складу, часто вважаються кращим підходом для сучасних вимог, ніж традиційна архітектура.
Чим хмарно-рідна архітектура відрізняється від монолітної?
Основна різниця між хмарною (cloud-native) та монолітною архітектурою полягає в тому, як вони побудовані. Монолітні додатки розробляються з інтеграцією всіх елементів, тоді як хмарні додатки розділені на мікросервіси слабо пов'язаних служб. Цей метод визначається своєю децентралізованою природою, де служби можуть проектуватися, розгортатися та масштабуватися самостійно, що дозволяє легко адаптуватися та ефективно використовувати ресурси.
| Характеристика | Хмарна архітектура | Монолітна архітектура |
|
Структура та дизайн |
||
| Організація компонентів | Поділено на мікросервіси | Всі елементи інтегровані разом |
| Зв'язок сервісів | Слабко зв'язані сервіси | Тісно інтегровані компоненти |
| Модель розгортання | Незалежне розгортання сервісів | Розгортання єдиного блоку |
|
Операційні характеристики |
||
| масштабованість | Масштабування окремих сервісів | Масштабування всієї програми |
| Управління ресурсами | Динамічний розподіл ресурсів | Фіксоване виділення ресурсів |
| Обслуговування | Можливі оновлення на рівні сервісів | Потрібні оновлення всієї програми |
|
Розробка та адаптація |
||
| Гнучкість розробки | Високий (незалежна розробка сервісу) | Обмежений (скоординована розробка) |
| Сумісність із хмарним середовищем | Нативна сумісність | Потребує значної адаптації |
| Еволюція архітектури | Легко адаптується | Потребує повної перебудови |
Які переваги хмарно-рідної архітектури?
Використання хмарно-рідної архітектури також може вплинути на масштабованість, гнучкість і модель витрат компанії.
Масштабованість: Додатки, створені з мікросервісів, також можна масштабувати в обох напрямках, додаючи або видаляючи екземпляри окремих служб залежно від навантаження.
Стійкість: Хмарно-рідні програми використовують «ізоляцію» та самовідновлення, щоб мінімізувати або запобігти простою у випадках збою.
Гнучкість: Хмарні додатки зазвичай складаються з мікросервісів, які можна розробляти та розгортати незалежно.
Ціноутворення з оплатою за використання: В хмарній архітектурі організації можуть змінювати розподіл ресурсів на основі фактичного використання, що може вплинути на оптимізацію витрат.
Які ключові технології задіяні в хмарно-рідній розробці?
Технології хмарної розробки включають: мікросервіси, контейнери, оркестрацію, DevOps та CI/CD. Визначення Cloud Native Definition від CNCF v1.1 було затверджено в лютому 2024 року. Воно називає сервісні сітки (service meshes), мультиоренду, незмінну інфраструктуру, serverless та declarative APIs, і цей список не є вичерпним.
Мікросервіси: Додатки розбиваються на малі, слабо пов'язані частини, які взаємодіють через виклики API.
Контейнери: Додаток з усіма додатковими файлами, які використовує програма — такими як бібліотеки коду, системні інструменти та налаштування – поміщаються в один легкий пакет, щоб рішення було доступним у різних середовищах.
Оркестрування: Одним із прикладів є Kubernetes, який допомагає керувати кластером для запуску додатків, а також розгортання та масштабування контейнеризованих додатків.
DevOps: Команда розробки та експлуатації працює разом, щоб підвищити ефективність випусків програмного забезпечення.
Безперервна інтеграція/безперервна поставка (CI/CD): Оптимізує процеси розробки та автоматизує їх, щоб релізи відбувалися зі швидким зворотним зв'язком (а також частіше), скорочуючи кількість ручних завдань.
Як хмарно-рідна архітектура впливає на DevOps та конвеєри CI/CD?
Хмарні структури та практики DevOps зазвичай узгоджуються у своїх філософіях та цілях. Наявність хмарної модульності для CI/CD оптимізації через автоматизацію створює безперервний цикл плавної інтеграції, тестування та розгортання.
Ця конкретна комбінація впливає на час зворотного зв'язку, якість програмного забезпечення та час виходу рішень на ринок.
Поєднання хмарного процесу та DevOps може принести більше цінності клієнтам за коротший час і з меншими витратами, але результат залежить від конкретного стилю впровадження.
Висновок
Хмарна розробка (cloud-native development) — це метод створення та експлуатації додатків у хмарі. Впровадження мікросервісів, контейнерів та оркестрації разом із практиками DevOps може вплинути на те, як організація масштабується та наскільки добре вона справляється зі збоями.
Перехід у хмару — це не те саме, що стати cloud-native: компанія Netflix вирішила не переносити свої системи в AWS без змін, а перебудувала практично всі свої технології за принципом cloud-native і після семи років завершила міграцію на початку січня 2016 року. (Netflix).
Розробка в хмарі може виявитися корисною з точки зору часу виходу на ринок, а також досвіду користувачів і потенційних витрат. Проте вона також привносить деякі нові елементи, які необхідно враховувати в поточній цифровій подорожі сучасних підприємств.