Що таке шахрайство з ігровими платежами?

Ігрові платіжні системи призначені для надання доступу до цифрового контенту, включаючи внутрішньоігрову валюту, предмети та підписки, з акцентом на безпеку та простоту використання. Розуміння потенційного зловживання фінансовими даними та використання прогалин у системі дозволяє розробникам і гравцям захищати транзакції та підтримувати безпечне ігрове середовище.

Ознайомлення зі сценаріями платіжного шахрайства впливає на механізми захисту та безпеку ігор. Ось основні категорії:

1. Шахрайство з кредитними картками (кардинг): знання методів тестування карток, таких як невеликі пробні транзакції або несанкціоновані дорогі покупки, дозволяє розробникам створювати інструменти виявлення та запобігання.
2. Шахрайство з поверненням коштів: виявлення паттернів, пов'язаних із подальшими спорами щодо покупок, дозволяє платформам коригувати процедури перевірки та підтримувати цільове використання цифрових товарів.
3. Випадки дружнього шахрайства: вони можуть стосуватися питань згоди, зокрема за участю членів сім'ї; перегляд батьківського контролю та систем автентифікації може допомогти вирішити цю проблему.
4. Захоплення акаунта (ATO): посилення безпеки облікових записів за допомогою таких заходів, як двофакторна автентифікація, допомагає запобігти несанкціонованому доступу та захищає збережені методи оплати.

У сценарії, коли викрадені дані картки використовуються для купівлі віртуальної валюти з метою її переказу, системи моніторингу та механізми реагування можуть виявити цю активність і потенційно обмежити зловживання.

Вплив цифрової дистрибуції на платіжне шахрайство в онлайн-іграх має як схожість, так і відмінності від типових транзакцій у сфері електронної комерції. Фактично, мерчант може оцінити, чи є транзакція легітимною, потенційно уникаючи того, що називають «затримкою доставки».

Ігрові платформи відстежують конкретні метрики, які виявляють і стримують проблемних користувачів від здійснення покупок. Ці заходи відрізняються для легітимних гравців та потенційних ботів чи досвідчених шахраїв.

1. Перевірки швидкості: Аналізується кількість транзакцій, здійснених за дуже короткий період з однієї IP-адреси або облікового запису.
2. Геолокаційні перевірки: Це може виявити випадки, коли IP-адреса користувача не збігається з платіжною адресою кредитної картки, що впливає на заходи верифікації та безпеки транзакцій.
3. Виявлення проксі та VPN: Оскільки зловмисники використовують VPN для зміни свого місцезнаходження, розпізнавання цих «підказок» може мати вирішальне значення.
4. Відбиток пристрою: Якщо користувач змінює своє апаратне та програмне забезпечення, щоб залишитися анонімним, цифровий відбиток пристрою перевіряє конфігурацію та порівнює її з файлом заблокованих облікових записів.

Ряд ігрових компаній наразі використовують кілька технологій для захисту від шахрайства. Ці рішення покладаються на штучний інтелект для постійної оцінки мільйонів точок даних та виявлення шахрайських дій.

• 3D Secure (3DS) може бути хорошим способом перевірки споживачів із групи високого ризику шляхом запиту додаткового кроку автентифікації.
• Використовуючи штучний інтелект, можна створити систему ризиків для автоматичного виявлення високоризикових транзакцій на основі аномальної купівельної поведінки гравця.
• Компанії, що спеціалізуються на запобігання шахрайству, такі як Sift, Accertify або Kount, ведуть бази даних шахрайських ідентифікаторів і можуть допомогти в зусиллях із запобігання шахрайству.

Робота онлайн-ігрової платформи з цифровим магазином створює контекст для впровадження заходів безпеки та усунення потенційних ризиків шахрайства. Ось кілька запитань, які ви можете собі поставити:

1. Чи ваш відсоток чарджбеків досягає 1% від усіх транзакцій?
2. Чи пов'язані статистично запити на «відновлення предметів» та скарги гравців на несанкціонований доступ до облікових записів?

Фактори, які слід враховувати при прийнятті рішення про те, чи залишитися на ручному виявленні шахрайства, чи перейти на автоматизоване:

• Автоматизацію можна розглянути для ігор з високими обсягами продажів.
• Відповідність нормативним вимогам щодо розробки та виконання платіжних потоків (наприклад, PCI-DSS та PSD2).